Мене періодично люто бомбить від розмов на тему "навіщо вчитись", "навіщо зубрити", "от треба компетенції", "от треба критичне мислення", але "формули — то боляче", "вірші — то непойнятно", "склад ґрунтів — то зайве", "будова атома — в житті не треба", "тригонометрія зламала мені психіку"......
Люди, а хто вам сказав, що навчання — це легко?..
Уявіть собі, потрібні зусилля. Так. Щоб мати гарну попу, треба зусилля. Щоб відновитись після аварії — треба зусилля. Щоб щось у цьому житті зрозуміти — треба зусилля. Чим важче задача, тим більше задоволення від її розв'язку. Це не я придумала. Це нейробіологія.
Всі сучасні винаходи і ґаджети полегшують нам життя, спасибі науці, і зокрема тим дивакам, які шото десь там вивчали і свої мізки напружували на благо людства.
Це я до чого? 

До того, що користування гуглом — корисна навичка. Але вміння відділити головне від другорядного не надається з гуглом автоматично. Не повірите, воно прекрасно відпрацьовується під час розв'язання шкільних задач, коли треба написати коротку умову. Оте нудне "дано" і "знайти". Не вмієш? Так шо ти збираєшся в гуглі шукати? Ти ніколи не аналізував тексти на літературі? Так звідки тобі знати, за який абзац в цих гігабайтах буковок зачепитись оком? Ти не розумієш, навіщо вчити історію? 
Я чудово розумію, що не все буває однаково цікаво і однаково легко вчити (про легко — це взагалі омана). Але коли як не у школі найширше познайомитись з найрізноманітнішими проявами життя, світу, культури, суспільства. Доторкнутись. Просто дізнатись, що таке є. Трошки відчути на смак. Як я можу знати про свої здібності, якщо моє навчання обмежиться 4-ма класами і навичками читання і елементарної арифметики?
Я бачу задачу батьків не в тому, щоб "оберігати дітей від зайвих знань", а в тому, щоб знайти мотивацію, підтримати, похвалити за успіхи, підказати, в якому напрямку йти. І найголовніше — донести думку, що "легко і швидко" — це тільки про швидкогроші. Але це не найкраще, що може статись.
Гугл — не панацея і не замінник "класичних знань", це лише один з інструментів, який не завжди є доречним.
Навчання — це не тільки цікаво, але часом і нудно і складно, але це НОРМАЛЬНО.
Критичне мислення і логіка — не опановуються в сферичному інформаційному вакуумі. Все це прекрасно відпрацьовується на уроках точних дисциплін, мов, історії, і навіть літератури.
Зайвих знань не буває. Власне, як і зайвих компетенцій. Це все наш інтелектуальний капітал, який формує нас. Те, що ти ніколи в житті не застосуєш якусь формулу, не означає, що ти вивчав цю тему марно. Нейронні зв'язки кричать тобі спасибі! І сьогодні тебе не так лякають виклики вивчення чогось геть нового для себе.
Ця стаття лише про наше розуміння того, навіщо ми взагалі щось вивчаємо, дізнаємось про світ і про себе в ньому.