Мене періодично люто бомбить від розмов на тему "навіщо вчитись", "навіщо зубрити", "от треба компетенції", "от треба критичне мислення", але "формули — то боляче", "вірші — то непойнятно", "склад ґрунтів — то зайве", "будова атома — в житті не треба", "тригонометрія зламала мені психіку"......
Люди, а хто вам сказав, що навчання — це легко?..
Уявіть собі, потрібні зусилля. Так. Щоб мати гарну попу, треба зусилля. Щоб відновитись після аварії — треба зусилля. Щоб щось у цьому житті зрозуміти — треба зусилля. Чим важче задача, тим більше задоволення від її розв'язку. Це не я придумала. Це нейробіологія.
Всі сучасні винаходи і ґаджети полегшують нам життя, спасибі науці, і зокрема тим дивакам, які шото десь там вивчали і свої мізки напружували на благо людства.
Це я до чого?